Кафе "Восьме небо"

Сьогодні я обідав у кафе "Восьме небо" (здається, це неофіційна його назва, бо відповідної вивіски ніде не було). Знаходиться воно поблизу діагностичного центру у тому ж будинку, що й кафе "Сапфір" (другий багатоповерховий будинок на вулиці 16 Липня, крім вищезгаданого центру). Звичайно ж, з такою назвою кафе може знаходитися лише на восьмому поверсі.
На щастя, підійматися сходами не довелося - ліфт працює. Ліфт, до речі, навіяв спогади про Радянський Союз. Як виявилося, спогади були виправданими - щось невловимо радянське у кафе було присутнє, напевно, це була атмосфера їдальні при якомусь радянському закладі.

В приміщенні кафе якраз обідала група працівників якоїсь організації з того ж будинку. Їжу слід замовляти згідно меню, яке лежить на буфетній стійці. Оскільки час був післяобідній (15.00), дві третини меню вже були відсутні. Я замовив овочевий суп, смажену рибу і рис. Оскільки я був не сам, буфетниця почала плутатися, що ж саме ми замовили і по кілька разів перепитувала кожного, хоча у мого колеги вибір відрізнявся лише на одну позицію - він узяв не суп, а салат з буряка.

Врешті-решт ми розрахувалися і пішли мити руки до туалету. Він виявився зачиненим. Ми вирішили почекати трохи, але це не допомогло. "Зачинено!" - здогадався я, геть як Штірліц в анекдоті, і пішов до буфетниці знову. Виявилося недарма - вона дала мені ключ. У туалеті не було ні рідкого мила (тільки звичайне), ні сушки для рук, ні навіть паперових рушників. Зате в одній кабінці виявився душ. Це благо цивілізації, напевно, допомагає відвідувачам у цю жарку пору відчути себе краще. Помивши руки, ми ретельно закрили туалет (а раптом ще хтось без дозволу захоче туди щось зробити, або навіть помитися!), повернули ключа буфетниці і сіли за столика чекати на їжу.

Краєвид виявився досить цікавим, гарно сяяло золото куполів Свято-Воскресенського собору, колихалися верхівки дерев, то тут, то там було видно труби... Аж ось принесли їжу і про краєвиди ми забули. Тут я згадав, що на столі мають бути серветки, а підставки для них виявилися пустими. Я підкликав буфетницю і попросив принести серветки, як не дивно, вона принесла повну серветницю.

Власне їжа. Суп не сподобався зовсім. Поки я ще був зовсім голодний, я його якось їв, а потім... Це перший суп, який я не зміг доїсти за декілька останніх років. Чи то вони глютамінат натрію туди кидають, чи то "мівіну", чи просто так готують. Відставив я тарілку і почав чекати на друге. Принесли й друге. Рис виявився пристойним, біля нього було трохи салату з буряка (не втік я від нього) і трохи салату з капусти. А от риба виявилася смаженою аж занадто. Проте, якщо врахувати, що витратив я на це все лише 10 з половиною гривень, їжу можна назвати нормальною.

Тепер плюси і мінуси.
Плюси:

• не дуже далеко від місця роботи;
• дуже дешево;
• їжу намагаються подавати культурно, як у ресторані;
  
• туалет і умивальник присутні;
  
• гарний краєвид з вікна.

Мінуси:

• не дуже смачна їжа і не достатньо якісна;
• риби було настільки мало, що я вирішив, що й котлети у них маленькі;
• котлет не було ніяких, тобто асортимент їжі закінчується тут дуже швидко;
• підозрілий смак супу наштовхує на думку, що до їжі домішують якусь хімію;
• туалет не найкращий.
  

Тарас 23.06.2009

Ресторан швидкого харчування "Тарас" знаходиться на перетині вулиць Тараса Шевченка і Гетьмана Сагайдачного, поблизу зупинки "Ринок" 3-го маршруту тролейбуса. Заклад стилізований під шинок часів Тараса Шевченка, точніше сказати, під те, як його уявляли собі автори дизайну. Багатьом цей стиль не подобається, вони хочуть чогось модерного. Я до таких не належу і мені стиль хати-мазанки зі столами із грубого дерева видається цікавим. До речі, картини (точніше, репродукції картин) на стінах належать не лише Шевченкові.
На цьому старовина, напевне, закінчується. Лінія роздачі їжі схожа на таку, як у "Гавані" та інших подібних закладах швидкого харчування - їжа у лотках, вміст яких одразу видно (її накидають дівчата на роздачі, а не відвідувачі закладу). Каса теж сучасна - сенсорний дисплей зі зручним інтерфейсом. Їжа підіймається на другий поверх у зал ліфтом для їжі. Відвідувачі підіймаються на другий поверх пішки, по дорозі можуть зайти в страшні дерев'яні двері до туалету, щоб помити руки. За цими дверима старе українське село закінчується і з'являється сучасний туалет з чотирьох приміщень: кімната з умивальниками, жіночий туалет, чоловічий туалет, туалет з пісуарами і без унітазів. В усіх приміщеннях туалету встановлено автоматичний освіжувач повтря. До речі, вмивання рук тут найзручніше зі всіх закладів, де я був цього року. Завжди є рідке мило, яке подається зі спеціального пристрою (не знаю як він називається). Сушка для рук якісна, працює гарно, приємно обдуваючи руки потужним потоком теплого повітря. Фірми Siemens, а не невідомого китайського виробника. Для чогось на підлозі є автомат для чищення взуття. Все це у супроводі спокійної музики, напевно, щоб відвідувачам туалету не було там нудно :-)

Цього разу я замовив наступне: борщ, горохове пюре (до речі воно тут завжди дуже хороше, навіть моя півторарічна донечка його любить), піджарка зі свинини. Все це обійшлося у дуже невелику суму - 14 грн. 61 коп. Борщ став кращим, ніж півроку тому, горохове пюре, як завжди, на рівні, і піджарка зроблена як слід. Була лише одна проблема - як це все з'їсти, адже лишати не хотілося, а шлунок не безмежний. Після цього я ще й кави випив, для більшого задоволення.

Тепер про плюси і мінуси, розпочну з мінусів.
Мінуси:

• далеко йти від місця роботи, а в спеку в громадський транспорт краще не заходити;
• їжа буває не дуже тепла, якщо прийти після 16.00;
• також у цей час можна отримати пересушений гарнір, слід бути уважним;
• салати не найвищої якості, хоча й зі свіжих продуктів;
• є Wi-Fi інтернет, а тому часто за столиками сидять люди з ноутбуками.

Плюси:

• тут не палять і не розпивають спиртних напоїв, атому можна спокійно поїсти;
• порції настільки великі, що наїстися тут легко;
• як наслідок, тут можна замовляти по півпорції і гарнір і м'ясне, як заманеться;
• умивальники і туалет високої якості, як і те, що до них прикладається;
• їжа якісна і зроблена з нормальних продуктів (наприклад, сметана тільки "Молокія", хто знає, зрозуміє);
• завжди великий вибір, навіть у пізню пору;
• працює, до речі, допізна, здається до 21.00;
• їжу можна брати з собою у спеціальних лотках;
• співвідношення ціна/якість, напевно, найкраще у місті;
  
• в кафе завжди гарна кава, мате, чай, інші напої;
  
• є Wi-Fi інтернет, а тому можна тут посидіти з ноутбуком.
  

Два гуся

У цьому закладі ("Два гуся") я був на минулому тижні, тож просто спробую усе пригадати.

Знаходиться він на майдані Просвіти, поблизу облвиконкому і центру зайнятості.

Саме приміщення дуже нагадує шкільну їдальню. Рукомийники прямо у фойє при вході, правда є сушки для рук, які працюють, схоже, за методом нагрівання рук до температури кипіння води, а не обвітрюють їх теплим повітрям, як я очікував. Також схожий цей заклад на шкільну їдальню столиками і відсутністю серветок на них.

Щодо їжі. Згідно меню є багато різноманітних м'ясних страв і гарнірів. Щоправда, всупереч моїм очікуванням, гусячого м'яса не було.
Замовив я гречку, відбивну зі свинини, салат із пекінської капусти й узвар. Все це треба було поставити на тацю, де вже була одна серветка. Як виявилося, це була єдина серветка, яку я зміг отримати для використання під час їжі. Це для мене дуже незручно, адже я звик використовувати щонайменше дві (на одній тримаю ніж).
Гречка виявилася занадто жирною і не дуже свіжою. Відбивна була досить смачна і добре "відбита", але тонка і м'яса там було раза в 3 менше, ніж у відбивній з "Тараса". У салаті пекінська капуста була жорстка, грубими шматками і не першої свіжості - напевно прив'яла, поки з Пекіну привезли. Зате узвар був хороший.

Тепер коротко про плюси й мінуси.
Плюси:

• їжу отримуєш одразу;
• є вибір;
• мало людей, а отже, багато місця.

Мінуси:

• їжа часто несвіжа (згідно власних спостережень та досвіду інших);
• занадто малі порції за таку ціну;
• салат гірший, ніж у аналогічний у "Тарасі" (хоча останній тут і не еталон, але принаймні там продукти свіжі);
• не дуже комфортно, схоже мала кількість людей (один із плюсів) пояснюється саме недоліками закладу, а не якоюсь іншою причиною.
  

Кафе-бістро "Ланч"

Сьогодні спробую описати свої враження про кафе-бістро "Ланч" (є таке на вул. Соломії Крушельницької).

Скажу одразу, що нізащо туди б не пішов, якби декілька моїх колег не сказали, що вони готують зовсім не так, як рік тому. Отож, коли в мене не було достатньо часу, щоб пообідати в якомусь віддаленішому місці, я вирішив ризикнути і вирушив до "Ланчу" на ланч.

Для чистоти експерименту я замовив те ж, що й рік тому, а саме: картоплю і відбивну з курки. Картопля як картопля, про неї немає що сказати, а ось на відбивній слід зупинитися. Схоже, вони звільнили свого кухаря, або за рік він нарешті втратив своє вміння псувати м'ясо так, що його неможливо їсти. Цілком їстівна відбивна, так що я їх пробачив і викреслив зі свого "чорного списку".

Окремо скажу про інші блага, якими може побалувати цей заклад. Звичайно, перед їжею слід було помити руки, що я й зробив. Першим сюрпризом було те, що після того, як я зайшов у туалет, там було темно. Я помахав рукою, але світло не ввімкнулося. "Ага, у них напевно, не на фотоелементах" - подумав я (це мене так "Тарас" розбалував) і почав шукати вимикача. Виявилося, що мені слід було вийти, зайти за двері і знайти вимикач там. Що ж, я ввімкнув світло і моє спостережливе око помітило, що туалетний папір, рідке мило і рукосушильний апарат у них є. Як виявилося, що туалетний папір там є недарма, адже сушка настільки квола, що я сам швидше висушив руки просто дмухаючи на них. Нічого, витер їх туалетним папером.

І нарешті коротко про плюси і мінуси для мене.
Плюси:

• поблизу роботи;
• їжа їстівна і тепла/гаряча;
• серветки, сіль, перець на столиках присутні;
• санвузол у робочому стані, є мило і туалетний папір.

Мінуси:

• доводиться трохи почекати, поки їжа з'явиться на столику;
• літають мухи;
• невеликі порції;
• слабкий рукосушильний апарат в туалеті.